Ночь.

Ночь.


Це случилося в день народження Оксани.
Я приїхав в Суми, в день, коли в моему селі був храм. 6 травня.
Це Другий із двох храмів у моєму селі.
«Храм» – це в честь заснування церкви, тобто Храму. Само собою – в якийсь світлий православний празник.
В нашому селі було аж три храми – але історія проковтнула відомості про третій. Зато в сусідньому – тільки один, як і в більшості других сіл по району. Ну це отступлєніє. Тепер про грішне.
Пахові канали гуділи несамовито. Обично – перед сексом, а тепер – після його відсутності. Зате черговий раз моя фізіологічна прикмета спрацювала вірно. Штош…
Ми їли салат із йогуртом, вмокаючи його в баночку: Я, Оля і її друг.
Оля дивилася на численну мошкару, яка вивелася в нетрях її кухні і казала, що з ними треба поводитися по-буддистські, бо то все – живі душі.
Йшов дощ, її друг не мав шкідливих звичок, а вона захотіла покурить. Я склав їй компанію, вона – палила, а Я – був рядом.
Назрівала гроза. Хмари вже набули прекрасного вигляду ще з самого початку нашої зус...


23 февраля.


