Час знову рухається в незрозумілому ритмі. То біжить,наче божевільний.Стрілки гасають циферблатом годинника,відлічуючи дні й ночі,невпинно наближаючись до найвищої точки. Нерви як нитка...                                                                                                                                                                                      То повзе,мов молюск,ледве оминаючи секундну стрілку .                                                                                          Так і до божевілля недалеко...